ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ БАТЬКІВ

ЩОДО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ВІД УСІХ ФОРМ НАСИЛЬСТВА,

ОБРАЗ, НЕДБАЛОГО Й ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

       Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей (у сім’ї, закладі освіти), так і самими дітьми відносно одне одного.

    Жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею.

    Фізичне насильство над дитиною – дії із застосуванням фізичної сили стосовно дитини, направлені на спричинення їй фізичного страждання, що заборонені законом.

     Сексуальне насильство або розбещення – протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої, дії сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування, сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які образливі дії сексуального характеру.

    Психологічне насильство – вплив однієї особи (групи осіб) на психіку дитини, з використанням словесних образ, погроз, переслідування, залякування, критика, маніпуляції, що може призвести до виникнення у дитини пригніченого або хронічного тривожного стану, затримки чи відставання психоемоційного, когнітивного, соціального та фізичного розвитку тощо.

Ознаки насилля

Ознаками  психологічного насильства можуть бути:

• замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

• неврівноважена поведінка;

• агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

• уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

• синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

• спроби самогубства;

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

• повідомлення дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї, або іншої дитини фізичне насильство;

• прагнення дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова дитини роздягатись; носити одяг, що не відповідає сезону);

• синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);

• травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);

• забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

• незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом).

Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

• постійне голодування через нестачу їжі;

• вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);

• часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

• пропуски занять у школі; загальна занедбаність;

• відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

• антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

• нігті, волосся у дитини нестрижені і брудні;

• у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

• дитина жебракує, втікає з дому;

• відставання дитини в розвитку (фізичному, емоційному розвитку): розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності.

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

• знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

• захворювання, що передаються статевим шляхом;

• синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;

• уникнення контактів з ровесниками;

Насильство в тій або іншій формі здійснюється в кожній четвертій українській  сім'ї.

Основна причина жорстокого поводження з дітьми – внутрішня агресивність – емоційний стан, що виникає як реакція на переживання непереборних якихось бар'єрів або недоступність чогось бажаного.

ЯК МОЖНА РОЗПІЗНАТИ, ЩО ДИТИНА СТРАЖДАЄ ВІД НАСИЛЬСТВА.

Якщо Ваша дитина: 

• проявляє протягом декількох днів різку зміну звичної для неї поведінки;

• уникає контактів з однолітками;

• уникає контактів з дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;

• має агресивну реакцію щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;

• не має бажання йти додому; ;

• проявляє насильство, агресивну поведінку до інших;

• має тілесні ушкодження; ; намагається приховати травми та обставини їх отримання;

• стала замкнутою, тривожною, боязкою;

• проявляє занижену самооцінку, почуття провини;

• відмовляється з будь-яких причин йти до закладу освіти;

• має фото-, відео-, аудіо матеріали фізичних, психологічних знущань, сексуального (інтимного) характеру;

• скаржиться на пошкодження, зникнення чи вимагання особистих речей;

• скаржиться на вимагання грошей, їжі тощо;

• скаржиться на образливі висловлювання, прізвиська, жарти, жести, погрози, поширення чуток, обмацування сексуального (інтимного) характеру тощо;

• має мало друзів або зовсім їх не має;

• швидко втомлюється, має низьку концентрацію уваги;

• грає в сексуальні ігри за допомогою іграшок та ляльок;

• відмовляється від гігієнічного догляду за собою тощо.

У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ, ЯКА ПОТРАПИЛА В СИТУАЦІЮ НАСИЛЬСТВА / АБО СТАЛА СВІДКОМ / АБО СКОЇЛА ВАМ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ ФРАЗИ: 

• «Я тобі вірю»;

• «Я тебе чую»;

• «Я тебе підтримаю»;

• «Давай поговоримо про цю ситуацію»;

• «Що відбувається, через що ти себе так почуваєш?»;

• «Іноді ми всі почуваємося пригніченими. Давай подумаємо, як я можу тобі допомогти почуватися краще?»;

• «Я тебе люблю і мене турбує твій настрій. Скажи що відбувається?»;

• «Розкажи мені як ти себе почуваєш. Я дійсно хочу це знати»;

• «Мені шкода, що це сталося»;

• «Я упевнений(-на), що ти не винен(-на) в тому, що сталося»;

• «Дякую, що ти розповів(-ла)»;

• «Як ти думаєш, кому ще ти можеш розповісти про те, що відбулося/відбувається?»;

• «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб подібного не повторилося?»;

• «Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки це буде потрібно»;

• «Відчувати провину це нормально»;

• «Я розумію, що ти зараз можеш почуватися по-різному, але це нормально для цієї ситуації»;

• «Ця розмова є дуже важливою для вирішення цієї ситуації».

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ПРИ СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ, З МЕТОЮ ПРОФІЛАКТИКИ ПОТРАПЛЯННЯ АБО СКОЄННЯ СИТУАЦІЇ НАСИЛЬСТВА:

• дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом/подругою. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона/він зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

• говоріть з дитиною на рівні її очей;

• дозвольте розповісти про свої почуття, переживання;

• виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»);

• вислухайте дитину;

• побачте ситуацію очима дитини;

• допоможіть дитині знайти власний вихід із ситуації;

• ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути з дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує;

• сприймайте дитину як особистість з її цінностями, переконаннями, бажаннями; якщо ви не знаєте що говорити, просто будьте поруч;

• цікавтеся життям дитини: «Як твої справи», «Ти чимось засмучений(на)» «Що приємного сталося сьогодні», «Що тобі подобається», «Розкажи про своїх друзів», «Яку ти любиш музику, ігри», «Я хочу послухати її з тобою/пограти з тобою» тощо;

• звертайте увагу на коло спілкування дитини в реальному житті. Цікавтеся хто її друзі, чим вони займаються;

• цікавтеся, в яких соціальних мережах та групах вона спілкується. Контролюйте перебування та спілкування вашої дитини в Інтернеті, використовуючи сучасні технології.